Відповідно до
статей 242, 243 Кримінального процесуального кодексу України, статті 106 Цивільного процесуального кодексу України та статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (дві останні — у редакції
Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, що набрав чинності 15.12.2017) учасники кримінального провадження, цивільної та адміністративної справи можуть
САМОСТІЙНО замовити проведення судово-психологічної експертизи. Якщо учасник справи не може подати висновок експерта у встановлений строк, він має письмово повідомити про це суд, зазначивши, який висновок не може бути подано, з яких причин, а також докази того, що він ужив усіх залежних від нього заходів для його отримання
(ст. 83 ЦПК України, ст. 79 КАС України).
Безпідставна спроба ініціювати призначення судової експертизи під час розгляду справи (крім випадків, коли призначення експертизи судом є обов'язковим) може свідчити про штучне затягування ухвалення рішення, якщо інша сторона заперечує проти призначення експертизи й просить суд ухвалити рішення на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він сумнівається в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом
(постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19).