З
03 жовтня 2017 року , кожна зі сторін у кримінальному, цивільному та адміністративному процесі може
САМОСТІЙНО призначити проведення судово-психологічної експертизи відповідно до
статей 95, 242 Кримінального процесуального кодексу України, 106 Цивільно-процесуального кодексу України, 104 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо сторона не призначає судову експертизу самостійно, а бажає її призначити в ході засідання суду, то відповідно до процесуальних кодексів, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд і назвати судову експертизу, яку він не може призначити та надати висновок, а так само вказати причини, за якими експертиза не може бути подана в зазначений термін і докази, що підтверджують, що особа вчинила всі залежні від неї дії, що спрямовані на отримання вказаної судової експертизи
(стаття 83 ЦПК, 79 КАС, 66 КПК).
Безпідставна спроба призначити судову експертизу в ході розгляду судової справи, крім обов'язкового призначення експертизи судом, може свідчити про штучне затягування прийняття рішення по справі, в разі, якщо інша сторона заперечує проти такого призначення експертизи в суді і просить суд прийняти рішення на підставі наявних матеріалів у справі.
Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, за власною ініціативою, крім витребування доказів судом в разі, коли він сумнівається в сумлінному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів, а також в інших випадках, передбачених цим кодексом
(Постанова ВП ВС від 15.09.2020 № 469/1044/17 (14-317цс19)).